Старший солдат Олексій Жалоба народився 3 серпня 1992 року в місті Олександрія Кіровоградської області. Згодом переїхав з родиною до села Клинці, де закінчив школу. Потім навчався в Кропивницькому державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, де опанував професію вчителя фізики та інформатики.
Олексій працював за фахом у Кіровоградській школі № 1, пізніше – в Управлінні з питань цивільного захисту населення. Звідти його призвали на строкову військову службу до НГУ, яку проходив у Кривому Розі. Після демобілізації працював у логістичній компанії в Кропивницькому, яка здійснювала перевезення Європою. Вільно володів англійською мовою, захоплювався футболом, багато читав, особливо твори Стівена Кінга.
У 2018 році знову долучився до лав Національної гвардії України. Під час повномасштабного вторгнення воював у 13-й бригаді оперативного призначення «Хартія». Обіймав посаду авіаційного механіка в батальйоні розвідки. Мав псевдо Аксель.
Олексій поліг 26 грудня 2023 року біля села Серебрянка на Донеччині внаслідок удару ворожого дрона. Захисникові назавжди 31 рік.
«Він ніколи не хотів бути військовим, але дуже хотів жити, працювати, мріяти в цій країні. Мав так багато мрій. Любив свою сім’ю і дім. А ще людей. Всіх. Знаходив хороше в кожному і кожній. Багато жартував. Коли сміявся, мав зморшки в кутиках очей, найдобріших очей на всій планеті. Хотів відкрити паб, де зустрічалися б друзі на футбол і розмови. Олексій навчив мене любити. І показав, як це, коли тебе люблять. Ми разом виросли, разом планували. У старості хотіли подорожувати, фотографувати гори. Він був весь зі світла. Тепер це світло живе в мені», – розповіла дружина Марія.
Поховали Олексія на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися мама та дружина.
