Солдат Богдан Зінець на псевдо Петрович народився 1 квітня 1980 року в місті Бобровиця на Чернігівщині. Навчався в місцевій школі № 1. Після 9-го класу вступив до Броварського училища, де опанував професію муляра. Працював на Укрзалізниці, у КП «Міськдобробут», газовій службі та на підприємстві «Інтергаз-5000». Певний час таксував. Найбільшим його захопленням були автомобілі.
Під час повномасштабного вторгнення, на початку 2024 року, Богдан став до лав Збройних Сил України. Служив водієм у 1-й самохідній батареї 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.
«13 років ми були поряд, разом працювали, відпочивали, і нам ніхто не був потрібен. Він завжди тримав мене за руку, щоранку і щовечора казав, як сильно мене любить. Я б пів життя віддала йому, аби ще побути поряд. Кохатиму до кінця і після», – написала дружина Світлана.
Захисник поліг 15 квітня 2025 року в Краматорську Донецької області. Під час виїзду на евакуацію побратимів біля села Олександро-Шультине ворожий дрон влучив у лобове скло автівки. Воїна встигли доставити до стабілізаційного пункту, проте поранення виявилися смертельними. Йому було 45 років.
Оборонця нагородили медаллю «Учасник бойових дій» та орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали Богдана в рідній Бобровиці.
У нього залишилися дружина, двоє синів, брат і мама.
