Віталій народився 5 липня 1960 року в Маріуполі. Жив і навчався в історичному районі міста «Гавань». Закінчив морехідну школу та морську академію.
До служби в армії працював матросом на транспортному судні за кордоном. У 1980–1991 роках – на Маріупольському рибоконсервному комбінаті, де був капітаном корабля. У 1992–1993 роках був рибалкою на риболовецькій шхуні. На дозвіллі грав у футбол.
З 1993 року став приватним підприємцем. Мав власний цех, два катери та займався виловом і переробкою азовської риби – солінням, копченням і виготовленням консервів.
«Його рибна продукція була однією з найкращих у місті», – розповіла дружина Марина.
Після повномасштабного вторгнення Віталій став на захист країни. Служив стрільцем у 107-му батальйоні 109-ї окремої бригади територіальної оборони. Під час бойового завдання дістав поранення та контузію.
«Востаннє ми з молодшою дочкою бачили його 8 березня 2022 року. Він заскочив додому на дві хвилини й приніс нам подарунок – дві воскові свічки у вигляді гранат, адже з 2 березня у Маріуполі вже не було світла», – згадала дружина.
Поховали захисника в червні 2023 року на Алеї Героїв у Харкові.
«Він був порядною людиною, гарним батьком і справжнім другом.
Чесним, справедливим, відвертим, надійним, справжнім чоловіком. Людиною, яка завжди тримала слово. Це велика втрата для сім’ї», – додала дружина Марина.
У нього залишилися дружина, три доньки та онук.
