Віталію було 49 років. Народився у селі Воля Нікопольського району. Закінчив сільськогосподарський технікум, а далі навчався у металургійній академії. Після служби в армії влаштувався на роботу до Нікопольського заводу феросплавів.
Спершу працював монтером колії залізничного цеху, потім був складачем поїздів. Із часом вирішив освоїти професію помічника машиніста тепловоза. Згодом керівництво вирішило перевести Віталія на посаду машиніста тепловоза.
У вільний час любив зустрічатися з рідними і друзями.
«Мій чоловік був добрим, життєрадісним та відповідальним. Віталія поважали й дослухалися до його думки. Він також міг підтримати будь-яку розмову. Завжди допомагав іншим», – розповіла Ірина Величко.
«У колективі його згадують усміхненим і веселим. Які б ситуації не траплялись, він міг вдало пожартувати та розрядити атмосферу. Водночас йому довіряли найскладніші завдання, адже точно знали – краще, ніж він, цю роботу не зробить ніхто», – зазначили колеги загиблого.
У Віталій Величка залишилися дружина, двоє доньок та брат.
