Молодший сержант Віктор Андрюшаєв народився 5 січня 1983 року в селі Мішково-Погорілове на Миколаївщині. У 2000 році закінчив місцеве професійно-технічне училище № 8, де здобув кваліфікацію столяра будівельного та тесляра. Жив у Миколаєві та працював водолазом другого класу на підприємстві «Нібулон».
З березня 2022 року Віктор став на захист України. Спочатку був кулеметником, а згодом – водієм і командиром логістичної роти у 123-й окремій бригаді територіальної оборони, яку у 2026-му переформатували в 123-тю окрему бригаду безпілотних систем «Код Оріона». У лютому 2025 року його перевели до 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади на посаду командира артилерійського відділення.
«Віктор мав псевдо Ворчун, яке отримав у частині, бо постійно бурчав і був чимось незадоволений – побратими дали його жартома, але згодом воно стало його бойовим ім’ям», – написала подруга родини Дар’я.
7 серпня 2025 року біля села Філія Дніпропетровської області оборонець зазнав поранення внаслідок атаки ворожого FPV-дрона. Майже два місяці лікарі боролися за його життя, але 2 жовтня 2025 року серце захисника зупинилося. Йому назавжди 42.
«Віктор був люблячим сином, надійним братом, чоловіком і кращим в світі татом. Все життя працював, щоб у його родини було все найкраще, завжди був опорою для сім'ї та друзів, ніколи не відмовляв у допомозі. Він був позитивним бородачем і просто людиною, яка хотіла видати доньок заміж, бути люблячим дідусем для майбутніх онуків, але життя склалось інакше. В нашій пам’яті він залишиться саме тим промінчиком сонця та справжнім героєм», – додала Дар’я.
Захисника нагородили відзнаками «За оборону міста Миколаєва» та «За оборону України».
Поховали захисника у Миколаєві.
У нього залишилися дружина, дві доньки, мама та брат.
