Андрій народився 8 червня 1989 року в Херсоні. Навчався у школі №14. Був уважним і добрим, заступався за слабших, допомагав молодшим, любив тварин і часто приносив додому безпритульних собак і котів. Проявляв лідерські якості, легко знаходив спільну мову з різними людьми.
З першого класу займався дзюдо, у підлітковому віці – боксом, стрільбою, греблею та плаванням. Дисципліна в спорті сформувала його силу волі, витривалість та внутрішній стрижень, які згодом проявилися в професії, на війні та під час боротьби за життя після поранення.
Після школи Андрій вступив до Херсонської державної морської академії та отримав диплом третього механіка. Працював у закордонних рейсах. Відповідав за суднові механізми, контроль технічного стану та безпеку екіпажу.
Під час повномасштабного вторгнення став до лав захисників. Служив стрільцем-снайпером у складі 197-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
5 червня 2023 року зазнав важкого поранення в районі селища Молодіжне Херсонської області. Переніс багато операцій.
«Після поранення Андрій розумів, що фізичні можливості будуть обмежені, тому почав додаткове навчання: проходив курси з кібербезпеки, психології та написання грантів. Він самостійно вивчив хорватську мову, разом зі мною продовжував вчити англійську», – розповіла дружина Яна Палига.
Андрія Бакуна нагородили медалями «Учасник бойових дій» і «За поранення».
«Він був людиною надзвичайної душевної глибини, сили та мужності. Дуже люблячий, романтичний. Завжди турботливий, уважний до почуттів, здатний підтримати та захистити. Попри небезпеку, біль, десятки операцій і втому, він продовжував боротися. Мав шалену чоловічу енергію, яка захоплювала та викликала повагу. Сильний, мужній, людина совісті. Безмежно його кохаю, крізь світи, навіки в моєму серці», – додала Яна.
Поховали воїна в місті Миколаїв.
У нього залишилися батьки та дружина.
