Старший сержант Олександр Баліоз народився 8 липня 1985 року в селі Старомлинівка на Донеччині. Навчався у школі № 1. У 2010 році закінчив Донбаську національну академію будівництва і архітектури. Після завершення навчання переїхав до селища Ялта – на батьківщину дружини.
«Для мене Олександр був не просто чоловіком – він був моєю найближчою людиною, моєю опорою, другом і батьком наших дітей. На нього завжди можна було покластися. Він умів підтримати у важкий момент, а своїми вчинками показував любов набагато більше, ніж словами», – розповіла дружина Софія.
У 2019 році він підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Служив інспектором прикордонної служби вищої категорії – начальником групи прикордонних катерів відділу прикордонної служби «Ялта» 1-го прикордонного загону.
«У мене залишилося дуже багато теплих спогадів про Олександра. Це наші звичайні сімейні моменти, які тоді здавалися просто частиною повсякденного життя, а тепер стали безцінними. Я пам’ятаю його усмішку, голос, погляд, звички, наші розмови, жарти, спільні плани. Багато тепла про нього зберігають і його друзі», – сказала Софія.
Після початку повномасштабного вторгнення Олександр у складі зведеної групи військовослужбовців тримав позиції біля селища Старий Крим під Маріуполем. 3 березня 2022 року він перебував на позиції ротного опорного пункту. Під час обстрілу зазнав смертельних осколкових поранень. Йому було 36 років.
Прикордонника посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Воїна поховали на Лісовому кладовищі в Києві.
У нього залишилися дружина, син та донька.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
