Павло Дорощук народився 15 квітня 1994 року в місті Нововолинськ на Волині. Захоплювався спортом, зокрема гандболом. Навчався у місцевих школах № 3 та № 2, а старші класи закінчив у школі № 5. Опісля вступив до Національного авіаційного університету (на 2026 рік – Національний університет «Київський авіаційний інститут») на факультет «Соціологія та психологія». Через півтора року залишив навчання. Їздив на заробітки до Німеччини.
Наприкінці 2019 року Павло підписав контракт із 14-ю окремою механізованою бригадою імені князя Романа Великого, де обіймав посаду водія. Брав участь в Операції об’єднаних сил (ООС). Виконував бойові завдання біля Попасної, Лисичанська, Щастя, Сіверськодонецька, Станиці Луганської та Золотого. Тривалий час тримав оборону в районі села Смолянинове. У грудні 2021 року повернувся до цивільного життя.
З перших днів повномасштабного вторгнення пішов до військкомату і знову долучився до 14-ї ОМБр. Служив гранатометником 2-го мотопіхотного відділення 3-го взводу 1-ї роти мотопіхотного батальйону. Боронив Київщину, Миколаївщину та Харківщину.
«Брат завжди носив із собою щось смачненьке – у кишенях постійно були або Снікерси, або желейки Харібо чи інші цукерки. За це й отримав псевдо Ням-ням», – розповіла сестра Марія.
Згодом Павло перейшов до 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Виконував надскладні бойові завдання в тилу ворога. Неодноразово зазнавав поранень, але після лікування та реабілітації повертався на фронт. За словами командира, він був безстрашним і готовим іти в найнебезпечніші місця. У лютому 2025 року Павло отримав десять днів відпустки за взяття у полон ворожого офіцера.
31-річний Павло Дорощук поліг 7 липня 2025 року в місті Покровськ Донецької області внаслідок удару ворожого дрона. Разом із ним загинули двоє побратимів.
«Я дуже за ним сумую і досі не вірю, що його немає. Він був надзвичайно відважним і дуже любив побратимів і сім’ю. Хочу берегти пам’ять про нього», – додала сестра.
Оборонця нагородили орденом «Хрест Героя» та медаллю «За оборону рідної держави». Посмертно йому надали звання «Почесний громадянин міста Нововолинськ».
Поховали захисника у рідному місті.
У нього залишилися мама Вікторія, наречена Анна, брати Данило, Василь, Дмитро, сестри Марія, Ольга та донька Марія, яка народилась після його загибелі.
