Олександр народився 25 лютого 1970 року в селі Надія (раніше – Артема) Донецької області. У Пологівському професійному ліцеї (колишнє ПТУ №13) опанував фах тракториста. Працював механізатором і бульдозеристом в рідному селі. У 2009-му влаштувався вантажником на фабрику «Добропільська». Любив тварин, землеробство, природу і риболовлю.
У вересні 2014 року став на захист України. Обіймав посаду водія у складі 22-го окремого мотопіхотного батальйону. У 2015-му йому надали звання старшого сержанта та призначили командиром взводу продовольчого забезпечення. Олександр воював на Донецькому й Луганському напрямках. У 2020 році через стан здоров’я завершив службу як ветеран війни. Купив невеликий будинок у Дніпрі, де планував разом із сім’єю спокійно жити на пенсії. Та почалася велика війна, і він вирішив повернутися на фронт.
Через стан здоров’я його не брали на службу, тому влітку 2022-го він долучився до організації «Варта Дніпра» і зрештою потрапив до лав ЗСУ. Служив командиром інженерно-саперного відділення у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони.
«У моїй пам'яті Саша залишився люблячим, добрим, уважним і справедливим. Він був щирим, завжди усміхненим і небайдужим, усім хотів допомогти. Для мене він – найкращий і коханий чоловік. Для моїх дітей та онуків став гарним батьком та улюбленим дідусем. Це мій всесвіт, якого більше немає. Любимо, пам'ятаємо і пишаємося!», – написала дружина Світлана.
Поховали воїна в селі Олександрівка Дніпропетровської області.
У нього залишилися дружина, діти та онуки.
