Микола був родом з міста Глухів Сумської області. Закінчив Глухівський національний педагогічний університет імені О.Довженка та отримав професію вчителя технологій і креслення. Проте працював у різних сферах: покрівельником, менеджером з продажу, водієм-далекобійником, сантехніком-монтажником. Захоплювався механікою, електронікою та нанотехнологіями.
Під час повномасштабного вторгнення воював за Україну в лавах 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду командира відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки.
«Добра, світла, дбайлива людина, яка в першу чергу робить для інших, потім для себе. Відданий своїй справі. Справжній козак та патріот своєї країни», – розповіла дружина загиблого Віталіна.
«Для мене він був не просто братом, а частиною мого серця. Добрий, чесний, теплий… з ним завжди було спокійніше. Я безмежно вдячна за те, що мала такого рідного і світлого брата», – додала сестра Наталія.
Військового нагородили медаллю «За вірне служіння Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Поховали Миколу на Веригінському кладовищі рідного міста.
Вдома на захисника чекали мама, сестра, дружина і син.
