Роман народився 20 червня 2003 року у Дніпрі. Навчався у відокремленому підрозділі «Дніпровський факультет менеджменту та бізнесу Київського університету культури» за спеціальністю «готельно-ресторанна справа». Працював офіціантом.
Із початком повномасштабної війни став на захист України. Спершу служив у 128-й окремій бригаді територіальної оборони. Двічі зазнавав поранень під час боїв у районі Бахмута на Донеччині. Згодом перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади.
«Роман – мій найкращий друг. Ми познайомилися давно: він прийшов з друзями в кафе, де я працював барменом-офіціантом. Наше спілкування переросло в справжню дружбу. Таких людей, як він, дуже мало. Це людина з великої літери. Він завжди приходив на допомогу, ніколи не жалівся, навіть коли все було погано. У 2022 році ми разом пішли захищати Україну. Були в одній бригаді, а потім Рома перевівся у 3-тю штурмову. Він хотів приїхати на моє весілля, але, на жаль, не зміг: спочатку йому не дали відпустку, а потім перекинули в інше місце, де він загинув від рук російських окупантів», – написав друг Артур.
За службу Романа нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
«Безмежно не вистачає тебе… Досі не можу повірити, що тебе більше немає поруч. Я ніколи не хотів знати, як це – втратити найкращого друга. Ти був частиною мого життя, моєї душі. Вірю, що ти зараз там, де немає болю, де спокійно і світло… І що ти все одно поруч із нами, просто по-іншому. Я пам’ятатиму тебе завжди. Лише думка про те, що тобі там добре, дає сили жити далі… Ніколи не пробачимо. Помстимося», – додав Артур.
Поховали захисника в місті Дніпро.
У нього залишилися родина та друзі.
