Старший солдат Ігор Федорчак народився 4 травня 1994 року в Тернополі. Закінчив місцеву школу № 7. З дитинства захоплювався музикою. У Тернопільській музичній школі № 1 імені Василя Барвінського за три роки пройшов шестирічний курс гри на гітарі.
Потім вступив до Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької. Згодом продовжив навчання на факультеті мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Опанував гру на домрі та контрабасі. Разом із однодумцями створив гурт Bloomerion.
«Коли я бачив Ігоря на репетиціях, його очі сяяли. Він просто світився від задоволення», – сказав друг Андрій Гріх.
Після закінчення магістратури він отримав повістку. Служив у Державній спеціальній службі транспорту в Чернігові, де потрапив до оркестру. Разом із побратимами виступав у Німеччині, Франції, Польщі та містах України.
Після служби повернувся до Тернополя, де став викладачем у рідній музичній школі, грав у муніципальному духовому оркестрі «Оркестра Волі», писав власні пісні. Згодом працював в IT-сфері, а вільний час присвячував музиці.
Під час повномасштабного вторгнення, 20 вересня 2023 року, Ігоря призвали на військову службу. Навчався на сапера за кордоном. Добре володів польською й англійською мовами, міг порозумітися з іноземцями, тому побратими дали йому псевдо Дипломат. Обіймав посаду сапера у в/ч А 4885. У грудні 2023 року вирушив на Запорізький напрямок.
«Понад усе сину подобався рок. Він писав музику для себе та своїх груп. Коли він був на війні, я казав йому: «Займай себе у вільний час. Пиши музику». Він мав з собою телефон, попросив, щоб я навушники вислав. Потім казав, що все ж таки щось писав. Але що – не знаю. Не чув та не почую вже, мабуть, ніколи», – розповів батько Віктор.
Свій останній бій Ігор Федорчак прийняв 25 січня 2024 року біля села Вербове Запорізької області. Рятуючи пораненого побратима, він зазнав смертельних травм унаслідок скидів з БпЛА вибухових пристроїв. Захисникові назавжди 29.
Посмертно воїну надали звання «Почесний громадянин міста Тернополя» та нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Учасники гурту Etterion, співзасновником і гітаристом якого був Ігор, присвятили йому пісню «Не сльози, а лють». Він також брав участь у її створенні.
Поховали оборонця в селі Біла на Тернопільщині.
У нього залишилися батьки, старший брат і наречена.
