Михайло народився 19 січня 1977 року в селищі Козельщина Полтавської області, там і жив. Навчався у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка на вчителя трудового навчання. Працював майстром практичного водіння у міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. Також керував секцією картингу «Темп» Козельщинського будинку дитячої та юнацької творчості.
Був суддею з автоспорту національної категорії, організатором і директором змагань з картингу. Його вихованці неодноразово ставали чемпіонами України та здобували перемоги за її межами.
«Михайло цікавився технікою, мисливством, рибальством. Був байкером і співзасновником мотоклубу «Останній форпост», громадським діячем, депутатом селищної та районної рад. Його називали душею будь-якої компанії…Вірний друг, люблячий батько та чоловік», – розповіла дружина Олена.
Після повномасштабного вторгнення, маючи дві «броні» (відстрочки) як депутат і вчитель, добровільно пішов захищати рідну землю та свою родину. «Я йду туди, аби вони не прийшли до вас», – так Михайло сказав дружині. Служив заступником командира роти 31-ї окремої механізованої бригади.
«Боятися не гріх, гріх – зрадити своїх», – це не його слова, але саме за цим принципом жив Михайло, – додала дружина. – Простий хлопець з Козельщини, який щиро любив Батьківщину і пішов її захищати. Він був найкращим батьком, люблячим чоловіком, сином, братом, вірним другом, кумом і хрещеним».
За бойові заслуги Михайла посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагрудним знаком Міністерства оборони «Знак пошани».
Його іменем назвали секцію картингу «Темп», Будинок дитячої та юнацької творчості та одну з вулиць Козельщини. На фасаді школи встановили меморіальну дошку, а на Алеї памʼяті – стенд.
Поховали воїна у рідному селищі.
У Михайла залишилися батько Іван, дружина Олена, донька Марія та син Павло.
