Володимир народився 19 липня 1976 року в Києві. З юнацьких років займався спортом, особливо – лижним. Був учасником клубу юних моряків, де опанував основи вітрильного спорту. Любив походи, відпочинок з наметами, інтелектуальні та комп’ютерні ігри, фільми у жанрі фантастики.
До служби працював у сфері будівництва: був майстром зі зведення печей і камінів. Також мав диплом кухаря 3-го розряду.
«Батько був справедливим у своїх вчинках та цілеспрямованим у досягненні мети. Завжди залишався турботливим і уважним до людей. Його працелюбність і активна життєва позиція викликали повагу у близьких та знайомих. Понад усе він любив свою родину та всіляко її оберігав. Усі свої найкращі якості передав нам – своїм донечкам», – розповіла старша дочка Валерія.
Під час повномасштабної війни Володимир служив на посаді старшого навідника артилерійського взводу у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді.
«Побратими згадують його, як надзвичайно добру людину – щиру, відкриту та надійну. У його характері поєднувалися сила й тепло, відповідальність і легкість у спілкуванні. Він умів підтримати, підбадьорити й надихнути тих, хто був поруч», – сказала Валерія.
Поховали захисника в Києві на Лісовому кладовищі.
Посмертно Володимира Левченка нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Вдома на нього чекали батьки, дружина та дві доньки.
