Владислав народився 29 червня 1995 року в селі Требухів на Київщині. Жив у місті Бровари. Здобув ступінь бакалавра в Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій за спеціальністю «радіотехніка». Мав кваліфікацію технічного фахівця в галузі електроніки та телекомунікацій. У мирному житті працював менеджером в охоронній фірмі.
Під час повномасштабної війни Владислав служив командиром 3-ї стрілецької роти 136-го окремого батальйону, що входить до складу 114-ї окремої бригади територіальної оборони.
Псевдо Май з’явився ще в юності: коли йому пропонували бути діджеєм на святах, то він жартома називав себе Dj May.
«Владислав надзвичайно добра та світла людина. Він завжди мені допомагав, підтримував, надихав, ділився своїм теплом. Вдячна Богу за нього, – сказала дружина Вікторія. – Він завжди міг знайти спільну мову з людьми, старався допомагати словом, справою, підтримкою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, було дуже важко прийняти, що він йде на війну, але це було його свідоме рішення. Ми дуже за нього переживали, допомагали в міру своїх можливостей та кожного дня молилися, щоб він повернувся живим. Він до останнього говорив: «Я не кину хлопців»».
Владислав мав багато нагород: медалі «Честь.Слава.Держава», «Учасник бойових дій», «Незламним Героям російсько-української війни», «За службу державі», а також численні подяки й грамоти від командування Сил територіальної оборони, військових підрозділів та Броварського міського голови.
Поховали воїна на Алеї Слави у рідному селі.
У нього залишилися батьки, дружина, сестра, бабусі, теща, тесть та інші рідні.
