Андрій народився 28 вересня 1976 року в селі Гаврилівка Барвінківського району Харківської області. Навчався у Лозівській школі-інтернаті, згодом закінчив Барвінківське СПТУ № 58 за спеціальністю «тракторист-машиніст широкого профілю». Заочно здобув освіту в Слов’янському залізничному технікумі за фахом «електропостачання». З 1996 року пов’язав життя із Донецькою залізницею: працював електромонтером, а згодом – електромеханіком тягової підстанції в селі Гаврилівка.
24 лютого 2015-го Андрія мобілізували до лав Збройних Сил України. Після підготовки він майже рік виконував бойові завдання в зоні АТО. З лютого 2016-го служив гранатометником. Брав участь у боях за Донецький аеропорт, зупиняв ворога в районі шахти «Бутівка», біля Водяного, Опитного, Авдіївки.
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Андрій добровольцем знову став до строю. Служив у складі гранатометного відділення протитанкового взводу 3-ї роти 122-го батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади. Боронив Україну на найнебезпечніших напрямках Донеччини й Луганщини.
За службу Андрія Мусієнка нагородили відзнакою «За участь в антитерористичній операції», а вже посмертно його відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Тіло воїна досі перебуває на окупованій території.
Дружина захисника померла 3 серпня 2025 року.
