Старший солдат Олександр Олефіренко народився 21 лютого 1991 року в селі Яструбинове на Миколаївщині. Закінчив місцеву школу. Жив у селі Василівка. Працював на приватному підприємстві «Зорі над Бугом». На дозвіллі любив рибалити.
У 2009 році Олександра призвали на строкову військову службу. Проходив її в 79-й окремій аеромобільній бригаді. У 2012-му підписав контракт з Національною гвардією України. Служив у 19-му полку охорони громадського порядку. Брав участь у Революції Гідності. У 2015 році воював у зоні АТО.
Під час повномасштабного вторгнення боронив Україну в лавах 123-ї окремої бригади територіальної оборони, а потім перевівся до 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Обіймав посаду водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону. Мав псевдо Кабанич.
Олександр поліг 11 жовтня 2025 року в місті Костянтинівка Донецької області. Йому було 34 роки.
«Мій чоловік був військовим у душі. Він захищав Україну під час антитерористичної операції. І пішов боронити її знову, коли почалася повномасштабна війна», – написала дружина Оксана.
Поховали захисника в селі Василівка Миколаївської області.
Посмертно Олександра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися дружина Оксана, донька Валерія, син Ростислав, мати Валентина Олександрівна і батько Юрій Леонідович.
