Владислав Панов народився 25 серпня 2000 року в Харкові. Жив у селі Кулиничі. Навчався у ліцеї № 175 та дитячій школі мистецтв № 7, де опанував гру на фортепіано. Також захоплювався шахами та у 2014-му здобув перший юнацький розряд.
У 2017 році закінчив Харківський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою «Правоохоронець», після чого вступив до університету внутрішніх справ, де навчався за спеціалізацією «Превентивна діяльність». Любив музику та займався спортом – посів друге місце на університетському чемпіонаті з панкратіону.
«Він із дитинства мав загострене почуття справедливості. Його життєвий запал іноді складно було втримати в рамках, але він завжди був доброю і чуйною людиною, готовою миттєво прийти на допомогу», – розповіла мама Руфіна.
У 2019 році Владислав долучився до лав Національної гвардії України та брав участь у бойових діях на Донецькому й Луганському напрямках.
На момент повномасштабного вторгнення служив за контрактом у 5-й Слобожанській бригаді. У березні 2025 року навчався в центрі імені майора Юозаса Лукші (Литва), де опанував спеціальність сапера. Обіймав посаду старшого хіміка відділення спеціальної обробки взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти підтримки. Мав псевдо Panzer.
31 жовтня 2025 року Владислав поліг біля Куп’янська на Харківщині. Він прикрив побратимів у момент прямого влучання ворожого снаряда. Йому назавжди 25.
«У 22-му в інтерв’ю інтернет-виданню мій син сказав: «Війна дала мені можливість переосмислити цінності, розставити пріоритети. Для мене найцінніше – свобода». За свободу він і віддав своє життя», – додала мама.
Захисника нагородили медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Поховали Владислава у Харкові.
У нього залишилися батьки, сестра та брат, який також боронив Україну, зазнав поранення і нині користується протезом.
