Солдат Максим Парубець народився 25 грудня 1999 року в селі Світанкове Чернігівської області. Опанував фах технолога в Національному університеті харчових технологій. Працював адміністратором мережі кав'ярень «Fishki Coffee», а потім під цим брендом відкрив власну справу. У колективі його любили та поважали. Він обожнював прогулянки, цікавився музикою, любив дивитися фільми. Збирав колекційні монети номіналом у 10 гривень та інші цікаві речі.
Під час повномасштабної війни Максим долучився до лав Національної гвардії України. Служив у 1-й Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій». Обіймав посаду майстра безпілотних авіаційних комплексів екіпажу БпЛА відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону підтримки. Мав псевдо Борода.
«У селі Світанкове всі знали Максима як доброго, щирого й працьовитого хлопця. Він завжди поспішав допомогти сусідам, підтримати друзів і ніколи не проходив повз чужу біду. Батьки пишалися ним ще задовго до того, як він одягнув військову форму. Коли йому виповнилося 25, він не вагався, бо вірив, що захищає не лише свою землю, а й майбутнє дітей, спокій батьків і право людей жити під мирним небом. Навіть далеко від дому він знаходив час зателефонувати рідним, пожартувати, запитати, як справи в господарстві, і сказати головне: «У мене все добре». Його життя обірвалося занадто рано, але разом із болем залишилася й велика гордість», – написали рідні захисника.
Максим Парубець поліг 20 травня 2026 року поблизу села Нововодяне Покровського району Донеччини внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Захисникові назавжди 26.
Поховали воїна в рідному селі Світанкове.
У нього залишилися батьки Володимир та Людмила, брат Роман і сестра Альона.
