Молодший лейтенант Іван Петрук народився 20 травня 1997 року в селі Верхній Ясенів на Івано-Франківщині. Закінчив Фаховий коледж електронних приладів, а пізніше – Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка».
До повномасштабного вторгнення працював у київській інтернет-компанії.
«Іван – світла і дуже позитивна людина, яка своїм настроєм могла зарядити всіх. Коли він приїхав до Києва, це була наче його голлівудська мрія: він відгукнувся на вакансію, не вагаючись, приїхав з рюкзаком і кількома гривнями в кишені. Він проявив себе дуже здібним і відповідальним працівником. Так ми і здружилися, працюючи разом», – розповів колега Антон.
З початком повномасштабної війни Іван став до лав захисників України. Служив у 102-й окремій бригаді територіальної оборони. Свій шлях розпочав як водій, але швидко опанував роботу мінометного розрахунку. Він проявив себе як рішучий і професійний воїн, на чиєму рахунку знищення ворожого міномета, кулемета, живої сили противника, спалений склад ворожого боєкомплекту. З часом Іван став командиром 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів. Мав псевдо Монах, бо став символом стійкості, внутрішньої сили та відданості справі.
Іван Петрук мав багато нагород, зокрема: «Лицар бойового чину», «Срібний Хрест», відзнаку «За оборону України», нагрудний знак «За бойову звитягу» та медаль «За мужність і відвагу».
«Іван був найкращим чоловіком. Він умів дарувати тепло і любов, дав зрозуміти, що коли тебе кохають – то не просто обирають, а бережуть. Кохаю і кохатиму завжди», – сказала наречена захисника Євгенія.
Захисник поліг 2 листопада 2025 року поблизу села Солодке Пологівського району Запорізької області. Йому навіки 28.
Поховали воїна у рідному селі.
У нього залишилися наречена, брати та сестри.
