Микола народився 31 жовтня 1993 року в селі Тишенківка Берестинського району Харківської області. Закінчив місцеву школу, Берестинський аграрно-технічний фаховий коледж та Берестинський професійний ліцей. Працював на різних роботах.
У 2015-му Микола став до лав Збройних Сил України. Брав участь в АТО в Донецькій області. Через півтора року демобілізувався. З 2019-го по 2021 рік працював на овочевій фабриці.
Під час повномасштабної війни чоловік знову пішов захищати України. Служив у складі 97-го окремого механізованого батальйону 60-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду радіотелеграфіста відділення управління штабу взводу зв’язку. Сумлінно виконував бойові завдання, зберігаючи зв’язок там, де це було життєво необхідно.
«Він був найкращим люблячим чоловіком і батьком. Щирий, з добрим серцем, відповідальний, надійний, веселий. Мріяв жити під мирним небом, будував плани на майбутнє і дуже хотів жити», – сказала дружина Альона.
«Ми одружилися, коли я вже мала дитину. Потім народили ще двох, але Коля завжди казав, що у нього не двоє дітей, а троє. Коли ми розлучилися, аліменти він теж платив на трьох. Він був сім’янином, любив проводити час разом з дітьми. Прагнув забезпечити сім’ю. Міг працювати і на двох роботах», – поділилася колишня дружина Світлана.
Поховали Миколу Пльотку на кладовищі в селі Тишенківка поруч із матір’ю. Таким було його останнє прохання.
Стелу з портретом захисника встановили на Алеї Слави у Берестині.
У Миколи Пльотки залишилися дружина, троє дітей від першого шлюбу, брати та батько.
