Народився Іван 6 липня 2002 року в місті Славутич Київської області. З дитинства займався футболом. Навчався в місцевих школах №3 та №1, а з 2017-го – в Чернігівській обласній спортивній школі олімпійського резерву з футболу «Юність», де отримав другий спортивний розряд, став громадським інструктором і суддею з футболу третьої категорії. Пізніше через травму з футболом довелося зав’язати, тоді Іван почав займатися кікбоксингом. У 2019 році вступив до Фахового коледжу транспорту та комп`ютерних технологій Національного університету «Чернігівська політехніка». Навчався за фахом «Транспортна логістика».
«Ваня був чесним і справедливим. З повагою ставився до людей старшого віку, допомагав їм. Рішення завжди ухвалював сам. Якщо щось вирішив, то його вже неможливо було переконати в іншому. Був упертим і завжди йшов до мети», – розповіла мама Ольга Михайлівна.
У 2021 році Іван взяв академвідпустку і став до лав НГУ, де служила його мама. Обійняв посаду стрільця 1-го окремого батальйону охорони особливо важливих державних об'єктів (нині 28-й Чорнобильський полк).
«Він мріяв пов'язати своє життя із полком «Азов». Але я сказала йому: «Давай зі мною послужиш, а потім переведешся», – сказала Ольга Михайлівна.
У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Іван був на Чорнобильській АЕС
«У той фатальний день обоє були на зміні – захищали Чорнобильську АЕС. Там нас і взяли в полон. Місяць тримали на станції. А потім вісьмох жінок, серед яких була і я, відпустили, а всіх чоловіків – 168 осіб – вивезли через Білорусь до Росії», – розповіла мама захисника.
Іван пробув у російському полоні 23 місяці. За цей час Ольга Михайлівна отримала лише одного листа від сина. Писав, що живий і здоровий.
«Хлопці, які були разом із Іваном у полоні, розказували, що він тримався гідно. Дякували, що виховала такого сина», – поділилася вона.
Посмертно Іванові Рою надали звання «Почесний громадянин міста Славутича».
Поховали захисника в рідному місті.
У нього залишилася мама.
