Сергій народився 16 грудня 1993 року в селі Станіслав Херсонської області. Закінчив Чорноморський національний університет імені Петра Могили. Військову кар'єру розпочав у 2015 році, коли підписав контракт із ЗСУ. Служив у 501-му окремому батальйоні 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Хлопець із дитинства захоплювався військовою справою. Дуже любив майструвати, зокрема зброю.
«Якось приїздимо, дивимось, а він самокат робить, дерев’яний. От сам щось придумував і робив власноруч. Із самого дитинства мав лідерські якості. Займався спортом, у своїй кімнаті облаштовував спортзал. Захоплювався комп’ютерними технологіями, взагалі дуже розумний був», – розповів батько Микола.
Незадовго до загибелі Сергій зустрівся із родиною у Станіславі.
«Ми сидимо разом, він раптово замовчав і почав роздивлятися нас, як дослідник під мікроскопом. Наче хотів на нас побільше надивитись. І каже: «Мамо, тато, я так себе добре почуваю з вами, я так довго чекав цього моменту», – згадав батько.
2 січня рідні провели Сергія на фронт, а за шість днів він загинув.
Воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня та медаллю «За жертовність і любов до України».
У Станіславі на честь Сергія Сонька перейменували вулицю Флотську, а в липні 2019 року – назвали десантний катер.
Поховали воїна у рідному селі.
