Олександр народився 24 вересня 1976 року в селі Попівка на Харківщині. З трирічного віку жив у місті Берестин (раніше – Красноград). Навчався в НВК №3, згодом закінчив місцевий професійний ліцей.
У 18 років його призвали на строкову службу до навчального центру в Десні. Звідти перевели до 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ імені генерал-полковника Геннадія Воробйова.
Після демобілізації Олександр працював у газовидобувній промисловості. З 1997 року був помічником бурильника в Хрестищенському управлінні бурових робіт. Згодом його перевели на посаду бурильника з капітального ремонту свердловин. З травня 2021 року він працював у філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування». На дозвіллі займався спортом, читав, любив рибалити.
З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини. Після навчання служив навідником у мотопіхотному батальйоні 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.
«Олександр був чуйним, добрим і відповідальним, завжди приходив на допомогу. Люблячий син, чоловік і батько, який завжди був на позитиві. Його останні слова: «Тільки не хвилюйся, чекай мого дзвінка» залишаться в моєму серці назавжди», – сказала мама Любов Іванівна.
Поховали Олександра на Алеї Героїв у Берестині.
Посмертно його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися мама, син, дружина та пасинок.
