Олексій народився 19 травня 1985 року в місті Хмельницькому в багатодітній родині. У школі найбільше любив точні науки. Займався у різних секціях. Навчався гри на гітарі та ударних. Здобув фах кухаря. Проходив строкову службу в Севастополі. Демобілізувався у званні старшого матроса.
Тривалий час працював адміністратором у комп’ютерному клубі в рідному місті. Цікавився створенням комп’ютерних ігор. Потім працював на будівництві, в мережі супермаркетів «Сільпо», був помічником ландшафтного дизайнера. А згодом влаштувався в компанію «Нова пошта».
Вільний час проводив із сім'єю. Любили грати в настільні ігри, особливо «Монополію». Разом їздили на Дністер з наметами, любили рибалити. Зі старшою донькою Олексій випікав торти, готував різні страви.
«Чоловік мав повне право не йти на війну, бо він батько чотирьох дітей. Але прийняв таке рішення свідомо. На нього впливало, що мій батько на фронті, що його молодший брат воює. Його зустріли представники ТЦК у січні 2024 року, він був з донькою, а я на зміні, добу без телефона. За той час він встиг і погодитися, і комісію пройти», – розповіла дружина Віта.
Олексій потрапив на навчання в Рівне, кілька місяців допомагав там працювати із новобранцями. Згодом став до лав 151-ї окремої механізованої бригади. Був сапером у батальйоні ударних безпілотних комплексів.
«Олексій хотів після війни повернутися на «Нову пошту». Мріяв заробити на квартиру. І допомогти мені відкрити власний магазин знаряддя для рибалок», – сказала дружина.
Олексія Вальчука поховали в Хмельницькому.
У нього залишилася дружина, четверо дітей та інші рідні.
