Євгеній народився 6 вересня 2004 року в Павлограді на Дніпропетровщині. Закінчив місцеву школу. Працював у магазині Comfy. Входив до основного складу павлоградського осередку молодіжної організації «Центурія», постійно вдосконалював себе фізично та інтелектуально. Любив історію, слов’янську та скандинавську міфологію. Обожнював відеоігри, особливо світ S.T.A.L.K.E.R.
Коли почалася повномасштабна війна, Гільзі було 17 років. Він доєднався до 98-го батальйону ТрО «Азов-Дніпро». Через вік не міг виконувати бойові завдання, тому допомагав старшим побратимам та виконував доручення.
У 2023 році Євгеній вступив до Дніпровського національного університету на юридичний факультет. Але навчання не завершив, бо обрав захищати країну і близьких. У березні 2024-го долучився до Групи інженерного забезпечення 3-ї окремої штурмової бригади. Спершу служив у взводі інженерної розвідки як оператор БпЛА, згодом – в інженерно-саперній роті, у відділенні НРК та БпЛА. Брав участь у боях за Авдіївку та Борову. Влітку 2025 року перейшов до 96-го окремого батальйону підтримки у складі 3-го армійського корпусу. Обіймав посаду командира відділення.
«Він був дуже світлою людиною, таких я більше не зустрічала. Горів своєю справою і був до останнього відданим усім своїм рішенням. Всі, хто знав Гільзу, дуже любили його. Він був щирим, люблячим, умів підтримати. Мені він показав, що таке справжнє кохання, і навчав любити себе», – написала наречена Марія.
Поховали Євгенія в рідному Павлограді.
У нього залишилися батьки, брат, бабуся, дідусь і наречена.
