Дмитро був родом із міста Снігурівка Миколаївської області. Закінчив місцевий професійний ліцей, де опанував фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, а також водія та машиніста-оператора дощувальних машин та агрегатів ІІІ розряду. Любив відпочивати з друзями на природі, легкий екстрім, а також онлайн-ігри «World of Warcraft», «Counter Strike» та «Dota 2».
У 2019 році хлопця призвали на строкову службу до ЗСУ. Згодом він уклав контракт із 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою «Едельвейс». Був навідником гармати та виконував бойові завдання на території ООС. Із початком повномасштабної війни продовжував захищати Батьківщину від ворогів у складі своєї бригади.
«Його активність і патріотизм проявилися ще в школі. Дмитро поєднував у собі бешкетливість підлітка з дорослою мужністю. Він був щирою, чесною, занадто навіть доброю та щедрою людиною. Він був ладний віддати останнє нужденному. Завджи усміхався, знаходив позитив там, де його ніхто не бачив. Підбадьорював усіх. Біля нього завжди було багато людей, він був чудовим лідером. Побратими казали, що Дмитро рятував їх не лише фізично, а й морально», – розповіла його родичка Міріам.
Посмертно Дмитра Волошина нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Героїв кладовища №3 у місті Малин на Житомирщині.
У нього залишились батьки Галина Володимирівна та Віктор Вікторович, рідні та друзі.
