Дмитро Вовчок народився 12 травня 1999 року в селі Пересадівка на Миколаївщині. Зростав у родині робітників, змалку був привчений до праці й наполегливості. З дитинства вирізнявся чесністю та загостреним почуттям справедливості.
«Ще в дитячому садку та школі захищав тих, кого ображали, навіть якщо кривдники були сильнішими за нього. Він не боявся відстоювати правду, тому в садочку його ще кілька років згадували як малого забіяку. У школі хотів довести навіть одинадцятикласникам, що його не варто ображати чи недооцінювати через невисокий зріст. Особливого бажання вчитися не мав, зате любив театральні сценки. Добре виконував ролі не лише в школі, а й у гуртках місцевого будинку культури», – розповіла мати Олена.
Після школи Дмитро вступив до Вищого професійного училища № 21 у Миколаєві, де навчався за спеціальністю «електромеханік». У цей період він захопився ідеями націоналізму й патріотизму, долучився до організації «Правий сектор», де знайшов однодумців.
У 2018 році, після отримання диплома, Дмитро сказав батькам, що хоче поїхати до друзів. А сам на пів року вирушив у зону АТО у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
«Приблизно в цей час він познайомився з командиром Сергієм Волинським. Після розмови той сказав, що війську потрібні такі гарячі серця, як у Дмитра», – розповіла Олена.
Після тримісячного навчання та складання присяги Дмитра направили до Маріуполя у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Уже за тиждень він вирушив у перше відрядження в район бойових дій.
Наприкінці 2021 року Дмитро отримав звання молодшого сержанта. Під час служби він брав участь у численних навчаннях і ділився здобутим досвідом з молодшими бійцями. Побратими любили й поважали його за чесність, відданість і доброту.
За службу його відзначили нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, медаллю «За незламність духу» та нагрудним знаком «Знак пошани».
Дмитро був відданий не лише військовій справі, а й родині та коханій. Після повернення з ротації він хотів їй освідчитися.
На початку повномасштабного вторгнення він служив біля селища Сартана на Донеччині. Згодом разом з побратимами боронив Маріуполь, який російські війська взяли в облогу. Морський піхотинець поліг 31 березня 2022 року. Йому назавжди 22.
Посмертно Дмитра нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
18 серпня 2023 року воїна поховали в рідному селі Пересадівка.
У нього залишилися батьки, сестра та кохана дівчина.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
