Антон був киянином. Жив із родиною в селі Петропавлівська Борщагівка неподалік столиці.. Здобув вищу освіту в НТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Працював головним спеціалістом відділу технології на заводі «Антонов». Захоплювався літаками й автомобілями.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік разом із батьком приєднався до столичної ТРО, щоб захистити рідні землі від окупантів. Служив у 130-му батальйоні 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Боронив Київщину, Харківщину й Донеччину. Був нагороджений відзнакою за звільнення Ірпеня.
«У мого сина було велике, любляче серце, в якому горіла любов до Батьківщини й усієї нашої великої родини. І великий професійний потенціал, якому не судилося розкритися через війну», – розповіла Тетяна Забродська.
Поховали Антона в селі його дитинства Юшки на Київщині, як він того бажав.
У захисника залишилися батьки, сестра, дружина, син, інші рідні, друзі та побратими.
