Тут ми вшановуємо пам'ять людей, які у нестерпних умовах війни, окупації, під обстрілами, попри небезпеку, робили все заради перемоги: волонтерів, рятувальників, чиновників, активістів, медійників, лікарів і всіх людей, які рятували інших ціною власного життя. А також – державних діячів, які зробили вагомий внесок у перемогу України над ворогом, і трагічно загинули чи були вбиті під час війни.
Життя Віктора Коцаря обірвалось 12 березня 2022 року. Він був членом добровольчого формування з мисливців та мешканців села Євгенівка, що на Миколаївщині. Стримуючи в оточенні ворожу диверсійно-розвідувальну групу з пʼятнадцяти осіб, чоловік загинув неподалік рідного села.
Віталій Алимов отримав важкі поранення під час російського ракетного удару по Одесі 15 березня 2024 року. Він із колегами, а також поліцейськими і медиками прибули на місце атаки, і ворог поцілив туди вдруге.
Денис Колесніков загинув 15 березня 2024 року. Він отримав травми, несумісні з життям, на місці повторного ракетного обстрілу цивільної інфраструктури в Одесі, під час виконання службових обовʼязків. Чоловік одним із перших приїхав ліквідовувати наслідки ворожої атаки.
Диспетчер 38-річний Денис Новіков помер у лікарні від поранень, які отримав під час ворожої атаки. В ніч на 22 червня 2024 року він був на зміні, коли російська армія завдала ракетного удару по енергетичному обʼєкту в Запорізькій області.
Життя співробітника електростанції Костянтина Гусака обірвав ворожий обстріл міста Миколаївка, що в Донецькій області. Упродовж доби 20 червня 2024 року російська армія кілька разів атакувала цей населений пункт. У момент атаки чоловік перебував на території підприємства. Ще двоє людей тоді ж отримали поранення.
Життя Максима Кислюка відібрала російська армія у Костянтинівці Донецької області. Вранці 9 серпня 2024 року окупанти запустили ракету Х-38 по тамтешньому торговому центру. Внаслідок ворожого обстрілу загинуло 14 людей.
Військова медикиня Марія Котова загинула внаслідок російської атаки на Чернігів 17 квітня 2024 року. Вранці ворог вдарив по місту крилатими ракетами «Іскандер». Тіло жінки знайшли під завалами. Загалом після завершення пошуково-рятувальної операції відомо про 18 загиблих і десятки поранених.
29-річний рятувальник Олег Мартиненко загинув на Донеччині 4 березня 2024 року. Він з колегами прибули на місце ворожого обстрілу поблизу Словʼянська, де почалась пожежа. У той час російська армія завдала повторного удару безпілотником – по рятувальниках і пожежній техніці. Олег загинув разом із колегою – Богданом Равликом.
Життя Олександра Волика обірвалося 16 березня 2022 року. Неподалік села Дорогинка, що на Чернігівщині, чоловік знищив запальною сумішшю російську техніку і загинув від куль окупантів.
Волонтерка Тетяна Погоріла загинула у селищі Дворічна на Харківщині – 23 лютого 2023 року російські війська влучили ракетою у волонтерський штаб. Поряд загинула ще одна волонтерка.
Рятувальник 32-річний Сергій Задніпровський підірвався на міні в селі Велика Комишуваха Ізюмського району Харківщини 11 листопада 2022 року. З ним загинули дядько та двоюрідний брат.
Тереборонівець Павло Малюженко загинув у Чернігові 3 березня 2022 року, коли російський літак атакував школу №18 у мікрорайоні Подусівка. Захисникові було 44 роки.
Залізничник Артем Карпушенко загинув на робочому місці 10 березня 2023 року. Того дня ворог обстріляв перегін Нікополь – Марганець, де працювали працівники дистанції колії. Тепер чоловікові назавжди 32 роки.
31-річний залізничник Дмитро Пилипенко загинув на робочому місці 10 березня 2023 року. Того дня ворог обстріляв з РСЗВ «Град» перегін Нікополь – Марганець, де були працівники дистанції колії.
Петро Кіка отримав важкі множинні поранення під час російського ракетного обстрілу Харкова 16 липня 2023 року. Того дня чоловік обслуговував потяг на станції Основа. Його колега Володимир Нікрасевич загинув на місці.
24-річний Володимир Нікрасевич загинув 16 липня 2023-го в Харкові. Того дня ворожа ракета влучила у потяг на станції Основа. За кілька днів у лікарні помер колега Володимира, Петро Кіка, що отримав поранення внаслідок обстрілу.
23-річний Михайло Бойченко загинув 4 березня в Бучі. Він їхав у цивільному авто разом з побратимами. Назустріч рухалась колона техніки російських окупантів. Військові країни-агресора вистрілили в авто з танка. Разом з Михайлом загинули його рідний дядько Василь Козлов та студентський друг Олексій Казімір.