Цивільні ― сторінка 82

У місті Чугуїв Харківської області через російську ракетну атаку по Будинку культури 25 липня 2022 року загинув уродженець Узбекистану Сардор Хакімов, який на волонтерських засадах годував людей безкоштовними обідами. Тіло чоловіка знайшли під завалами.

Депутата сільради Мотижина Ігоря Сухенка росіяни викрали з власного дому 23 березня 2022 року. Забрали також його сина Олександра та дружину Ольгу. Військові убили Ігоря та його сім’ю. Їхні тіла виявили у спільній могилі після деокупації села на початку квітня.

Життя 59-річного Володимира Ткаченка обірвалося 9 квітня 2022-го в Гостомелі на Київщині. Серце чоловіка не витримало несправедливості й трагічних подій, які спричинила російська армія.

Життя 38-річної Олени Яворської відібрала російська армія, завдавши удару по місту Полтава 1 лютого 2025 року. Поряд загинули її чоловік Дмитро і донька  Софія. Сім’я мешкала на другому поверсі будинку, в який поцілила ворожа ракета.

Життя 37-річного Дмитра Яворського відібрав російський ракетний удар по місту Полтава 1 лютого 2025 року. Поряд загинули його дружина Олена й дев’ятирічна донька Софія. Родина мешкала на другому поверсі будинку, який знищив російський снаряд.

Катерина Баранова загинула 3 вересня 2024 року у Полтаві. Того ранку російські балістичні ракети влучили по території Інституту зв'язку й лікарні, що поруч. Загинуло понад пів сотні людей.

Життя 36-річної Анжели Дарбінян відібрала російська армія, яка завдала ракетного удару по житловому будинку у Полтаві 1 лютого 2025 року. Анжела загинула разом зі своїм улюбленцем, собакою Сьомкою. Вони жили на третьому поверсі будинку, в який поцілив ворог.

Життя Катерини Запішньої відібрала російська армія, що завдала ракетного удару по Полтаві 1 лютого 2025 року. Поряд загинув чоловік Катерини Сергій і їхні діти – 12-річна Діана й 7-річний Даниїл. Родина мешкала на 5-му поверсі будинку, куди вдарила російська ракета.

Життя Наталії Горячун обірвалося внаслідок російського обстрілу Полтави 7 червня 2024 року. Ворог влучив у приватний будинок. Наталію вдалося врятувати з-під завалів та госпіталізувати. Вона була у важкому стані і наступного дня її життя обірвалося.

Життя Олени Скляр відібрав російський удар по місту Полтава 1 лютого 2025 року. Вона померла внаслідок поранень у лікарні.

Життя Єлизавети Лисаченко забрала російська армія. 11 березня 2022 року ворожий літак скинув бомбу на її дім у мікрорайоні Подусівка у Чернігові.

Життя 47-річної Ірини Федорко відібрала російська армія 3 березня 2022-го. Ірина з чоловіком Вадимом були на подвір’ї школи №21 у мікрорайоні Подусівка, коли російські військові влучили у цей навчальний заклад.

Життя Тетяни Бурдак обірвалося 13 серпня 2022 року. Її серце не витримало зникнення безвісти сина-прикордонника Сергія Бурдака і блокаду рідного Маріуполя.

Життя Наталії Луговцової обірвалося 28 лютого 2024 року в рідному Нікополі, що на Дніпропетровщині. Того дня орієнтовно о 15:00 російські військові вдарили по місту з артилерійської зброї. 

Вадим Роменський загинув 24 вересня 2023 року внаслідок артобстрілу селища Зарічне Донецької області. Чоловік тоді рятував сусідський будинок від пожежі. Того дня, пізніше, через артобстріл загинула його мама Ірина Роменська.

47-річний Юрій Волоха загинув 21 березня 2022 у Плоскому Броварського району Київщини.

55-річна Ірина Роменська загинула 24 вересня 2023 на власному подвір’ї внаслідок артобстрілу селища Зарічне Лиманського району Донецької області. Того ж дня, трохи раніше, на її очах загинув син Вадим.

75-річна Лідія Гайдар загинула 15 березня 2022 у Шевченковому Броварського району на Київщині. Село було під російською окупацією.

Життя Володимира Дзюби відібрала російська армія. Він помер 27 березня 2025 року в обласній лікарні міста Кропивницького. 19 березня чоловік потрапив під ворожий обстріл безпілотниками. Отримав опіки більше 90% тіла, черепно-мозкову травму й перелом ключиці.

64-річний Василь Нестеренко загинув 13 лютого 2024 року внаслідок російського обстрілу Нікополя Дніпропетровської області.