Руслан народився 28 січня 1973 року в місті Нікополі на Дніпропетровщині. Після закінчення школи проходив строкову службу в прикордонних військах. У мирному житті працював водієм у Нікопольському моторвагонному депо державного підприємства «Придніпровська залізниця». Захоплювався спортом, риболовлею, автомобілями. Любив грати на гітарі.
Під час повномасштабної війни Руслан долучився до лав ЗСУ. Служив водієм-стрільцем механізованого відділення 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади.
«Руслан був відповідальним, надійним, добрим і чуйним. Завжди приходив на допомогу, залишаючи власні справи, якщо комусь було важко. Неодноразово діставав поранення, однак після лікування завжди повертався в свою частину, до хлопців, повторюючи: «Хто, якщо не я?». Колеги згадують його спокійним, урівноваженим, який сумлінно виконував свої обовʼязки, був активним у суспільному житті колективу, користувався заслуженою повагою та авторитетом у колег», – розповіла рідна сестра Олена.
За мужність і успішне виконання бойових завдань Руслана Герасименка нагородили нагрудним знаком «Золотий хрест».
Поховали захисника на Алеї Слави в Нікополі.
У нього залишилися батьки, син, онук і сестра.
