Денис народився 4 вересня 1999 року в селищі Меліоративне Дніпропетровської області. З 2021 року працював механіком транспортного цеху на тепловозоремонтному заводі. Захоплювався футболом і був арбітром у федерації Дніпропетровської області.
Після повномасштабного вторгнення, 1 березня 2022 року, Денис став на захист Батьківщини. Псевдо Малиш отримав, бо на той час був наймолодшим у батальйоні. Служив командиром гранатомета протитанкового взводу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Уже під час служби, у 2024 році, Денис закінчив Український державний університет науки і технологій за спеціальністю «Прикладна механіка».
«Він віддав своє життя, захищаючи рідну землю, наш дім і наше майбутнє. Для нас він назавжди залишиться люблячим сином, світлою, доброю людиною, мужнім воїном і справжнім Героєм», – написав батько Василь.
«Я зустріла тебе, коли не шукала. І втратила, коли покохала більше за все на світі… Дениса згадують як людину, яка завжди була усміхненою та веселою. Він був опорою для сім’ї та друзів. Навіть у найважчі часи залишався вірним собі й дарував позитив і надію. Його світлий образ назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав», – сказала кохана дівчина Діана.
Воїна нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» і медаллю «Учасник бойових дій».
Поховали Дениса у рідному селищі.
У нього залишилися батько, сестра, бабуся, кохана дівчина та рідні.
