Старший солдат Микола Осика народився 4 лютого 1995 року в селі Григорівка Кіровоградської області. Закінчив місцеву школу. З 2015-го служив за контрактом у морському флоті в Одесі. Опанував професію водолаза. Демобілізувався у званні старшого матроса.
У цивільному житті Микола працював тістомісом у пекарні «Ілона». Захоплювався спортом, особливо футболом. Брав участь у багатьох змаганнях і виборював призові місця.
Під час повномасштабного вторгнення, в травні 2024 року, добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді. Обіймав посаду вогнеметника.
Микола на псевдо Лютий поліг 10 грудня 2024 року біля села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області. Воїну назавжди 29 років.
«Коля був найкращим братом і сином, а також вірним і щирим другом», – написала сестра Наталія.
Поховали захисника у рідному селі Григорівка.
За віддану службу та героїзм воїна посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня і нагрудним знаком «Комбатанський хрест».
У нього залишилися батьки та сестра.
