Валерій народився 19 березня 2002 року у Дніпрі. У 2015 році родина переїхала до села Надіївка.

«Син був дуже добрим, веселим, відповідальним. У школі любив фізкультуру, брав участь у багатьох змаганнях. Крім навчання, він працював і допомагав родині», – розповіла мама Наталія.

Валерій рік провчився у політехнічному коледжі на машинобудівника, а потім вирішив піти до армії. Після місяця навчання, 31 липня 2020 року, підписав контракт з військовою частиною А2777. Обіймав посаду навідника БТРа.

«Він з дитинства мріяв бути військовим. Усвідомив, що патріотизм і служіння рідній країні – найголовніші цінності в житті. Тому, коли прийшов час іти на службу, син перервав навчання. Йому дуже подобалася армія. З грудня по квітень він виїжджав у зону АТО», – розповіла мати.

У 2021 році Валерій брав участь у військовому параді з нагоди 30-річчя Незалежності України. Востаннє рідні бачили його у листопаді, коли чоловік на тиждень приїжджав додому у відпустку.

«Коли почалася повномасштабна війна, вони першими зустріли ворога. Їхні позиції видали місцеві жителі, які ще до вторгнення приносили їм їжу. Потім позиції накрили «Градами». Хлопці отримали контузії та поранення, їх вивезли до госпіталю в Маріуполі. Коли почалася евакуація, вони перейшли на металургійний комбінат імені Ілліча. Іноді мені приходили повідомлення, що він живий. Дуже рідко телефонував. Востаннє голос сина я чула 25 березня», – розповіла Наталія.

2 липня 2024 року Валерія поховали на кладовищі в селі Надіївка.

За життя його нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни» – указ було підписано у березні 2022 року, коли Валерій був живий, а медаль батьки отримали вже після похорону. Посмертно воїна відзначили орденом «За мужність» III ступеня.

«Син у моїй пам’яті назавжди залишиться веселим, сильним і добрим. Він був дуже високим – 205 сантиметрів. Постійно жартував і любив мене обіймати», – поділилася мати.

У Валерія залишилися мати, батько, чотири сестри, брат, дві бабусі, тітка, дядько та інші рідні.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.