Солдат Дмитро Притика народився 18 грудня 1971 року в місті Боярка на Київщині. У 1989 році вступив до Харківського авіаційного інституту, а у 1994-му – до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», де здобув кваліфікацію інженера-системотехніка. Працював за фахом у виробничо-технічних та проєктно-технологічних установах Києва.
З дитячих років цікавився технікою та стрільбою, багато читав. Вільний час присвячував розробці нових програм, постійно підвищував професійний рівень на спеціалізованих курсах.
24 лютого 2022 року Дмитро добровільно пішов до військкомату. Він захищав Україну в складі 126-го окремого батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони. Боронив Київ та Київську область. Мав псевдо Хвиля.
У червні–грудні 2022 року брав участь у бойових діях у Краматорському, Слов’янському та Бахмутському районах Донеччини. У березні 2023-го пройшов курс підготовки операторів БпЛА. Отримав медаль «Ветеран війни».
«Дмитро жив за принципами: «Честь і обов’язок», «Хто, якщо не я», «Живи своїм розумом», «Будь там, де ти потрібен». Командири та побратими поважали його як безвідмовного, стратегічного, найввічливішого, найдобрішого, готового до всіх викликів війни бойового товариша. До останнього подиху син залишився вірним військовій присязі та українському народові. Вічна пам’ять Герою», – написала мама Тамара.
2 квітня 2023 року Дмитро Притика загинув у Києві під час виконання службових обов’язків. Йому навіки 51.
Захисника посмертно відзначили нагрудним знаком «Золотий хрест».
Поховали воїна у Києві на Алеї Героїв.
У нього залишилися мама та брат.
