Віктор народився та жив у Івано-Франківську. Навчався в ліцеї №17, а потім закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. За фахом – економіст. Обонжював займатися спортом. Останнім часом працював охоронником в супермаркеті АТБ.
Із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Воював у лавах 65-ї окремої механізованої бригади. Був командиром розвідувального відділення. Нагороджений медаллю «За поранення», відзнакою «Козацький Хрест – за бойові заслуги» та медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину».
«Немає на світі слів, якими можна описати мій розпач... Це була найрідніша, найкраща людина в моєму житті, за ним, як за кам'яною стіною. Справедливий, чесний, відважний, будь-коли готовий прийти на допомогу. Сім'я для нього була найголовнішим», – сказала дружина загиблого Уляна Вовчук.
«Він своїм життєвим прикладом показував, яким має бути справжній чоловік, і надихав. Був еталоном мужності та відваги. Ми разом з перших днів пішли воювати добровольцями, адже знали, що за нашими плечами – сім’ї, наші друзі, рідні, близькі й товариші, яких ми повинні були захищати», – додав друг дитинства Сергій Романюк.
Поховали Віктора на кладовищі Дем'янів Лаз біля рідного міста.
У захисника залишилися дружина, донька та пасинок.
У березні 2024-го на фасаді ліцей №17 Івано-Франківської міської ради в памʼять про Віктора Борисовича Вовчука відкрили анотаційну дошку.
