Сержант Дмитрій Отрош, псевдо Панда, народився 22 жовтня 2001 року в місті Прилуки на Чернігівщині. Після 11-го класу вступив до закладу вищої освіти в Полтаві, однак згодом забрав документи. Восени 2019 року, у 18-річному віці, пішов на строкову військову службу.
«Він підписав контракт ще до повномасштабного вторгнення. Був інструктором БЗВП у танковому полку на рідній Чернігівщині. У війську він сформувався як особистість», – розповіла дружина Вікторія, яка теж служить.
У 2023 році Дмитрій приєднався до лав 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади. Спочатку був розвідником, а згодом обійняв посаду командира відділення – командира екіпажу безпілотних літальних комплексів.
«Веселий був, жартував прикольно. Мені подобалася його манера спілкування. Хоча йому було 24, а мені 28, він постійно писав: «Старий, як справи?». У мене досі збереглися його переписки й «кружечки», які він любив записувати. Козак, воював дуже гарно», – сказав побратим Олександр.
«Чудова людина. Коли ще Дмитрій служив у розвідці, ми постійно ходили разом на завдання, прокладали маршрути, їздили на евакуації – виносили і поранених, і полеглих. Якось у Покровську йшли забирати тіло побратима, і нас накрив міномет. Довелося відступати вже пораненими. Місяць пролежали у шпиталі з осколками, а потім знову повернулися у стрій. Згодом разом перейшли в пілоти. Літали на «мавіках», виявляли ворожу піхоту і наводили FPV. Хоч би якою складною була ситуація, Діма завжди залишався на позитиві», – додав побратим Микола.
10 липня 2024 року в районі Торецька Дмитрій за 12 годин змінив 13 позицій. Попри шквальний мінометний та артилерійський вогонь, він зумів вивести дев’ять груп військовослужбовців для заміни, що дозволило провести ротацію втомлених піхотинців. За це сержанта нагородили відзнакою «Золотий хрест».
«Дмитрій був дуже непосидючий. Якщо інші хлопці іноді побоювалися виходити з укриття і воліли просто літати, то він завжди викликався бігти до машини на вивантаження БК чи продуктів. Йому муляло, коли обстановка не змінювалася. В русі, в дії для нього час минав швидше», – додала дружина.
4 січня 2026 року Дмитрій Отрош разом із побратимом вийшов на рекогносцировку поблизу села Гришине на Покровському напрямку Донеччини – шукали безпечне місце для облаштування нового бліндажа. Близько 13:09 їх атакував ворожий FPV-дрон. Через понівечені обстрілами дерева посадки сховатися було ніде. Захисникові навіки 24 роки.
Воїна поховали в рідних Прилуках на Чернігівщині.
У нього залишилися дружина Вікторія, мама Олена й бабуся Світлана.