Солдат Сергій Віннічук народився 16 квітня 1986 року в селі Перковичі Волинської області. Закінчив Здолбунівський професійний ліцей залізничного транспорту, де опанував професію бригадира з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд.
У 2004-2013 роках працював на колійній машинній станції № 123 Львівської залізниці. Потім їздив на заробітки за кордон. У 2016-му одружився. З 2019-го був водієм у ТОВ «Рошен-Волинь».
Після повномасштабного російського вторгнення став на захист Батьківщини. З травня 2022 року служив у 1-й Галицько-Волинській радіотехнічній бригаді, а в березні 2024-го його перевели до 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг». Мав псевдо Вінні.
Поліг оборонець 2 травня 2024 року під час бойового завдання біля села Роботине Запорізької області. Йому назавжди 38.
«Він був хорошою людиною, любив життя, сім’ю та батьків. Завжди з повагою ставився до інших, а його доброті не було меж. Обожнював котів і собак. Цінував людську працю. Дуже любив дітей. Старшого сина Дмитра навчив їздити на велосипеді та керувати автомобілем. Коли в 2023 році народився син Матвій, він радів кожній його усмішці, а коли мав змогу бути вдома – не випускав його з рук. Якби можна було прожити ще одне життя, я без вагань прожила б його знову разом із Сергієм. Він назавжди в наших серцях, ми безмежно його любимо», – сказала дружина Наталія.
Поховали захисника в селі Вербка на Волині.
Посмертно Сергія Віннічука нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися сини Дмитро та Матвій, дружина Наталія, мати Любов Іванівна та батько Микола Володимирович.
